Оксана Миколаївна проживає у мікрорайоні Херсона Корабел. Цей мікрорайон сполучений з основним містом трьома мостами. Через те, що тут зосереджено багато промислових об’єктів, мікрорайон особливо страждає через обстріли.
Будинок Оксани Миколаївни не став щасливим винятком: в нього потрапив снаряд. Оксана Миколаївна була змушена переїхати жити на роботу - в школу. Постійні обстріли, втрата житла, руйнування та смерті підкосили стан Оксани Миколаївни. Вона опинилася заручником Корабела - страх загинути не давав їй перетнути міст, щоб доїхати до міста, оформити пенсію, відвідати лікарню, продовжувати життя. Жінка звернулася по допомогу до психологів ГО “Дівчата”.
Оксана Миколаївна працює у школі вже 35 років. Вона завжди була віддана роботі, війна лиш посилила цей зв’язок. Після підриву дамби Корабел було знеструмлено. Не було подачі газу, води. Люди були залежні від школи, яку переобладнали в Пункт незламності, і через яку розповсюджували потрібну для життя гуманітарну допомогу. Оксана Миколаївна жила в цьому пункті, і сама стала символом незламності. Одного разу снаряд влучив в школу. Він не вибухнув, пробив дах, впав на сходи, і скотився просто під ноги людям, які стояли в черзі, чекаючи на свій гуманітарний набір. Здавалося, у той момент життя зупинилося - це стан завмирання, коли ти стоїш паралізований перед снарядом, що може будь-якої миті вибухнути у тебе під ногами. І замість того, щоб тікати - продовжуєш роздавати воду та їжу людям, яким тікати нікуди.
Одним з головних завдань наших фахівчинь було формування психологічних ресурсів для підтримки Оксани Миколаївни. Спеціалістки працювали над тим, щоб допомогти їй зміцнити свої внутрішні опори, відновити віру в себе і свої можливості, переконати продовжувати жити, подолати страх перетинати міст.
На відміну від багатьох мешканців Корабела, що лишаються, Оксана Миколаївна має родичів у безпечних регіонах, вони готові її прийняти, і чекають на неї з відкритими обіймами. Але відчуття обов’язку перед колегами і сусідами сильніші за обіцянки безпеки. “Як я можу залишити своїх людей? Це - люди, з якими ми були і є зараз на пункті незламності. Ми пережили з ними обстріли, я не можу їх залишити”, - повторює вона, тримаючись за пункт незламності з усіх сил, аби не зламатися.
Створення безпечного простору для відкритого висловлення почуттів стало ключовим в роботі мобільної бригади з пані Оксаною. Терапія допомогла їй інакше відсторонено поглянути на своє життя і хаос, в якому вона опинилася. Оксана Миколаївна почала знаходити в собі сили для орієнтації у цьому хаосі. Самостійні виїзди на громадському транспорті по місту без супроводу стали для неї перемогою над страхом. Жінка іде маленькими кроками до усвідомлення, що життя змінилося і змінюється надалі.
Психологиня мобільної бригади каже про неї: “Вона неймовірно віддана своїй справі і людям. Я дуже цим захоплююсь, я молодша за неї, мені легше сприймати зміни, але я її розумію, бо я теж віддана своїй справі.”
За допомогою спеціалісток ГО “Дівчата” Оксана Миколаївна вчилася довіряти собі, впливати на своє майбутнє та розуміти, що, незважаючи на випробування, перед нею відкриваються нові можливості. Сьогодні жінка лишається у своїй школі. Мости з Херсоном наведено - цей страх вона подолала. Рішення і надалі лишатись із своїми людьми залишилось незмінним.
Проєкт “Життєво важлива допомога у сфері житла, багатоцільової грошової підтримки, сексуального і репродуктивного здоров’я та захисту для постраждалих від конфлікту у сільських громадах Миколаївської та Херсонської областей” реалізується ГО “Дівчата” спільно з міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Гуманітарного фонду для України.
#CAREUkraine #UHF #UkraineHumanitarianFund #CBPFs #InvestInHumanity
