Попри зовнішні перешкоди, сумніви та страхи, ці дівчата рухаються вперед до своїх мрій. Вони стикаються з упередженнями, деколи приходиться діяти, виборюючи своє місце в професії або бізнесі. Але саме вони руйнують стереотипи і доводять - гендер не є перешкодою для досягнення успіху в житті. Ми, ГО “Дівчата”, розпочали пошуки історій успіху звичайних дівчат #говориголосно, щоб надихнути та похитнути стереотипи, з якими жінки і дівчата стикаються майже кожного дня. Сьогодні наша героїня - студентка Слава, яка виграла стипендію на навчання в одному з Польських ВНЗ. З чого починався ваш шлях у професії/навчанні? В школі я почала брати участь у різних конкурсах пов'язаних з IT, і особливо програмування. Почалося все з елементарного Скретча (хоча на той час ми створювали насправді прикольні мультики і ігри, та я розумію, що вже зараз вони не будуть виглядати так захопливо як тоді) і очевидно, що мотивацією був приз (флешка чи powerbank). Але потім це стало приносити більше задоволення, саме, час розробки того чи іншого проекту, суперечки щодо ідей чи багів та звісно відкриття якихось нових знань та можливостей.
Моя мама викладач на кафедрі комп’ютерних наук, тому це теж дало свій вклад. Не тому, що мама змушувала, а тому, що у людей був якийсь дивний стереотип (якщо твоя мама пов’язана з IT то ти МУСИШ розбиратися в цій сфері і теж бути до неї залученою). Але саме це й дало мені перше розуміння, що таке IT і що воно може мені дати. Після цього були різні курси починаючи від базових знань веб-розробок, до якихось підстав графіки та моделювання.
На якому етапі ви зараз? Які успіхи можете відмітити, які події вважаєте найвагомішими? Зараз я навчаюся на 2 році, у 2 університетах, на 2 спеціальностях. Очевидно, що це не був до кінця добровільний і логічний вибір, але маємо те, що маємо. Спочатку я вступила до ХНУРЕ, на спеціальність «автоматизація і комп'ютерно-інтегровані технології». І, чесно кажучи, після першого року мені вона не до кінця сподобалася і я хотіла піти на КН (комп’ютерні науки), бо вважала, що програмування це моє життя і лише цим я хочу займатися. Тому з початком війни я переїхала до Любліна і вступила до Люблінської політехніки на спеціальність «Інформатика». І тут наступає смішний момент, що провчившись на Інформатиці, я вже не так впевнена, що сухе програмування це моє і насправді мені хотілося б повернутися до більш інженерської частини. На щастя, я маю 2 спеціальності, тому є з чого вибирати😅 Нажаль я ще не мала можливості реалізувати себе як великий науковець чи програміст, але я ще маю час і мені здається, що в цьому не має нічого такого.
Чи вплинула ваша стать на ваш шлях? Що найважче/найдовше довелося виборювати/доводити? З якими упередженнями ви стикалися на своєму шляху? Чи був у вас досвід боротьби зі стереотипами (через належність до жіночої статі)? Думаю, на ці два питання можна відповісти в разом. Чи вплинула моя стать на мій шлях? Звісно, що так! Не треба далеко ходити, в обох моїх університетах на потоках з 150-200 студентів знайдеться 20-50 дівчат. І це насправді сумно, бо з часом стає все більше зрозуміло, що дівчата не тільки не гірші, а в деяких випадках навіть кращі від хлопців. Хоча б тому, що ми маємо більш гнучкий розум і не так зосереджені на одній сфері або на собі. Якщо говорити про труднощі то очевидно, принаймні для мене, було те, що дівчата зрідка цікавляться комп’ютерами з раннього дитинства і тому це абсолютно нормально коли ми знаємо трохи менше ніж повернуті на цьому хлопці. Тому звісно було складно перший час наздоганяти всі ті знання якими я не володіла і ще більш образливо було те, що хлопці зовсім не сприймали мою роботу та старання, а списували всі успіхи лише на те, що я дівчина і всього досягла завдяки красивим очам і солодким словам. І як для мене – це найгірший і найскладніший стереотип з яким ми стикаємося: «Дівчата нічого не знають в комп’ютерах, їм там не місце». Тому, саме із-за цього кожен твій промах і незнання сприймається в рази сильніше і потім використовується в якості, такого собі, булінгу.
Чи є у вас власний лайфхак, як перестати в собі сумніватися, продовжувати діяти? Я не впевнена чи це можна назвати лайфхаком чи порадою, але я люблю бісити людей. Тому робити щось на зло комусь, наприклад досягати успіхів і потім пихати їх носами у їхні ж слова – це і є моя мотивація. Я вважаю краще побути дурнем 5 хвилин, щоб потім показати хто є дурнем на все життя.
Що порадите дівчатам, що тільки починають пошук себе? Що вам допомагає продовжувати дії та шукати нові можливості? Мені здається, що головне в пошуку себе не опускати руки коли не вдалося з першого разу і не миритися з тим, що маєш. Якщо ти вибрала програмування, а воно тобі не подобається, то не треба сидіти і мучити себе цим лише тому, що тут добре платять. Добре платять всюди за гарного спеціаліста, а тому шукай доти, доки не знайдеш роботу з котрої не хочеться йти додому. Мене мотивує страх прожити сіре та нецікаве життя, задовольняючи себе лише грошима. Так, я хочу отримувати високу зарплатню, але якщо навіть ліплення булочок буде подобатися мені більше, якщо це буде робити мене щасливою то на все інше байдуже. Я відкрию власну пекарню, створю власні булочку і буду заробляти мільйони там.
Найголовніше не боятися пробувати нові речі, хоча це і звучить просто на словах я розумію як це важко, бо сама не до кінця здолала цей страх. Але лише пробуючи нове, можна знайти себе. Чудовим варіантом можуть стати курси або конференції. Більшість з них безкоштовна тому варто лише знайти час та можливість, а у 21 сторіччі, коли майже все є онлайн, тому це не стане великою перешкодою.
