Продовжуємо наш міні-проєкт #говориголосно, в якому висвітлюємо історії успіху дівчат та жінок щоб надихнути та похитнути стереотипи, з якими жінки і дівчата стикаються майже кожного дня. Попри зовнішні перешкоди, сумніви та страхи, ці дівчата рухаються вперед до своїх мрій. Вони стикаються з упередженнями, деколи приходиться діяти, виборюючи своє місце в професії або бізнесі. Але саме вони руйнують стереотипи і доводять - гендер не є перешкодою для досягнення успіху в житті. Сьогодні наша героїня - студентка Єлизавета, яка навчається в Університети Польщі та стала однією з 50 лауреаток стипендії від фундації “Perspektywy”.
“Мене звати Єлизавета, мені 21 рік. Я навчаюсь в Варшавській Політехніці на факультеті мехатроніки.
Мабуть ще змалечку я була тією самою “дивною” дівчиною і замість того щоб гратися в ляльки, я читала книжки та любила математику. Мені здається, що переломний момент наступив тоді, коли я сказала батькам, що на 8 березня я хочу собі паяльник. І тоді всі зрозуміли що буде не просто, але шляху назад вже немає. Купувати подарунок мені поїхала мама. Зайшовши в місцевий магазин автозапчастин в білій шубі, вона викликала багато здивованих поглядів та стереотипних жартів. На питання “Вам якого кольору паяльник, рожевого?” вона відповіла, що в неї немає часу на ці запитання і зараз вона подзвонить до того, хто в цьому розбирається. Я б дуже хотіла побачити обличчя цього продавця, коли він підняв слухавку і почув мій дитячий дівочий голосочок, який впевнено пояснював що саме мені потрібно. І після цього всі втримались від подальших сексистських жартів, а я отримала свій перший урок, що не всі навколо підтримають мої зацікавлення, але якщо впевнено слідувати своїм покликам, ніхто не насмілиться стати тобі на заваді.
На початку найважче мабуть було чути те, що незважаючи на всі мої успіхи в навчанні, завжди був той, хто скаже що моїм головним досягненням в житті має бути успішних шлюб та чоловік, який зробить мене “насправді щасливою”, доводити що я хочу навчатися в політехнічному університеті не для того, щоб знайти собі нареченого, а через те, що я можу зробити теж вагомий вклад в науку, а не бути просто “гарним додатком”. Важливу роль в цей момент зіграли мої батьки, які завжди мені казали, що не треба чекати, коли хтось налагодить моє життя, всього треба досягати самій і займатися тим чим я хочу, а не тим, чого очікує від мене суспільство.
Найбільші досягнення я отримала, коли перестала боятися. Боятися, що нікого не цікавить моя думка, що мої ідеї нічого не варті, що мене хтось неправильно зрозуміє. Згідно з статистикою від Linkend [1], жінки подають заявку на участь в проєктах тільки в випадку, коли вони будуть певні в собі на 100%, в той час як чоловіки подають заявки коли підходять під 60% критеріїв. Нещодавно я відправила свою анкету для участі у престижній стипендіальній програмі, в якій беруть участь студенти з усієї Польщі. Я розуміла, що в мене не багато шансів, але я хотіла, щоб той, хто відкрив мою анкету і помітив моє українське ім’я, побачив в мені теж сильну кандидатку, в якої є досягнення і бажання вчитися. Адже зараз на території Європи перебуває близько 2.5 мільйонів українців[2], які мусили виїхати з України через війну і більшість з них це жінки. Я хочу щоб весь світ побачив нас як перспективу, людей які готові розвиватися не дивлячись ні на що, а не як “біженців”, яких треба жаліти. Звісно я не отримала стипендію, але організатори помітили мою анкету та запропонували спробувати свої сили в іншій програмі і ось я стала однією з 50 лауреаток стипендії від фундації “Perspektywy” та отримала можливість поїхати на конференцію, де я познайомилась з засновницею ГО “Дівчата” Юлією Спориш. Тому навіть невдачі іноді відкривають нові і нові можливості.
В моєму університеті є науковий клуб, в який я дуже хотіла потрапити, але завжди вважала, що я недостатньо хороша для нього, але все таки вирішила спробувати. Всі учасники мене підтримали, дослухалися до моєї думки, а згодом обрали мене президентом і наш проєкт виграв грант від ректора Політехніки.
Цим я хочу сказати, що завжди знайдуться люди, які підтримають твій шлях та будуть вірити в тебе, головне тільки показати себе та впевнено йти до своєї мети. Адже це право бути тут і зараз, займатися тим чим я хочу не було дано просто так, за це боролося багато поколінь жінок. Кількість жінок у сфері STEM (наука, технологія, інженерія та математика) не перевищує 25% [3], але з роками ця цифра збільшується і щодня кожна з нас доводить, що нічим не гірша за чоловіків. [1]https://www.linkedin.com/pulse/four-major-difference-between-women-men-job-search-kieran-canisius [2] https://data.unhcr.org/en/situations/ukraine [3] https://www.stemwomen.com/diversity-in-recruitment
