Тамара Петрівна, 76-річна жителька Херсона, проживала в маленькому приватному будинку неподалік річки. Вона доглядала хворого на рак сина, і разом вони жили на скромну пенсію жінки. Їх життя до війни було непростим, але сповненим турботи й відданості. У червні 2023 року російські війська підірвали Каховську ГЕС, що спричинило катастрофічне затоплення великих територій Херсонщини. Вода зі штучного водосховища ринула вниз по Дніпру, затопивши села, міста та сільськогосподарські угіддя. Тисячі людей втратили домівки, було знищено інфраструктуру та енергетичні системи. Дім Тамари Петрівни опинився під водою — рівень затоплення сягнув метра, знищивши все: меблі, одяг, спогади. Тамару Петрівну разом із сином евакуювали до лікарні. Але через два тижні її син помер, і вона залишилася самотньою, втративши одночасно близьких, дім і майно. Після виходу з лікарні Тамара Петрівна не мала куди повернутися, але добрі люди допомогли їй знайти однокімнатну квартиру неподалік її старого будинку. Сусіди жінки допомогли знайти одяг і необхідні речі. Проте навіть новий дах над головою не зміг полегшити її важкий емоційний стан. Втрата сина та дому, постійна загроза війни занурили її в депресію. Єдиною метою, що тримала її, було бажання встановити пам'ятник на могилу сина.
У березні цього року фахівчиня мобільної бригади ГО “Дівчата” вперше зустрілася з Тамарою Петрівною. Жінка була пригнічена, фізично ослаблена і самотня. Психологиня надала необхідну психологічну допомогу, знайшла кошти на ліки та придбала зручне взуття. Це стало першим кроком до відновлення. Психологиня регулярно відвідувала жінку і підтримувала її емоційно, допомагала з лікуванням. Згодом Тамара Петрівна почала повертатися до свого старого будинку. Там, де колись росли квіти й овочі, вона знову почала саджати рослини. Волонтери відремонтували одну кімнату, і життя, яке здавалось втраченим, почало повертатися в садибу.
Згодом у червні в Тамари Петрівни з’явилися нові бажання. Вона вирішила взяти додому собаку. Адже після затоплення в регіоні було багато бездомних тварин. Цей крок став не тільки актом доброти, але й важливою частиною її власного зцілення. Допомога іншому – хай то людина чи тварина – має потужний терапевтичний ефект. Піклуючись про собаку, Тамара Петрівна знайшла новий сенс у своєму житті, який дав їй мотивацію рухатися далі.
Також щоб віддячити фахівчині мобільної бригади бабуся почала садити помідори, і її городня ділянка знову стала джерелом радості. Вона поступово стала активнішою, веселішою та більш залученою до життя. Її дні стали наповнюватися не лише спогадами про втрати й страхами війни, але й турботою про майбутнє. Жінка прийняла втрату сина, хоча біль не йде – він стає частиною нас, і це теж дає нам нову силу.
Зараз Тамара Петрівна отримує гуманітарну допомогу та приблизно раз на місяць її відвідує фахівчиня мобільної бригади, привозить продукти. Бабуся живе скромно, адже її мрія – зібрати гроші на пам’ятник для сина. Психологиня продовжує підтримувати її, допомагаючи долати самотність та відновлювати надію на краще. І це спілкування – та нитка, що пов'язує бабусю з новим життям. У житті Тамари Петрівни сталася ще одна важлива зміна — вона відновила віру в людей.
Ця історія показує, що навіть у складні моменти життя, коли здається, що втрачено все – дім, оточення, сенс існування – людська здатність до відновлення та стійкість можуть вивести з найважчого стану. Шлях Тамари Петрівни від самотності й розпачу до життя демонструє, наскільки важливою є підтримка оточуючих, навіть у найменших проявах, як добре слово чи простий акт турботи.
Цей випадок також нагадує нам про вразливість літніх людей під час кризових ситуацій, коли втрати переносяться особливо важко, а ресурси для відновлення обмежені. Вчасна емоційна та практична підтримка може стати рятівним колом, що не тільки допомагає вижити, але й повертає віру в людей та сенс життя. Тамара Петрівна навчилася жити з втратою, це стало можливим завдяки людям, які прийшли їй на допомогу. Її історія – це нагадування, що навіть найглибший біль може поступитися місцем новим можливостям і життю, коли поруч є ті, хто готовий простягнути руку допомоги.
Допомога можлива завдяки проєкту “Життєво важлива допомога у сфері житла, багатоцільової грошової підтримки, сексуального і репродуктивного здоров’я та захисту для постраждалих від конфлікту у сільських громадах Миколаївської та Херсонської областей”. Проєкт реалізується ГО “Дівчата” спільно з міжнародною гуманітарною організацією CARE за підтримки Гуманітарного фонду для України.
#CAREUkraine #UHF #UkraineHumanitarianFund #CBPFs #InvestInHumanity
