Хто має відповідати на незручні запитання підлітків? Родина чи школа? А що батьки? А що вчителі?Чи готова до цього сучасна українська школа?Часто я бачу, як батьки перекладають свої обов'язки з виховання на заклади освіти. Очікують, що школа буде закривати собою ВИХОВАННЯ, а не лише навчання. Від простих навичок самостійно збирати свої речі, вміти ідентифікувати свої почуття, до «чому я не подобаюсь хлопцям». Вчителі, вихователі та тренери часто ближче до наших дітей, проводять більше часу й в критичні моменти «росту» відповідають на складні запитання наших дітей. Чи готова до цього сучасна українська школа? Чи дійсно це мають робити вчителі біології чи класні керівники? Чи піде дитина з такими запитаннями до шкільного психолога?А що батьки?Багато хто з нас, не знає як поводити себе в складних ситуаціях, не готовий до відвертих розмов і часто просто уникає їх. А насправді просто не володіє необхідними знаннями про те, що відбувається з дитиною в надскладний етап переходу з дитинства до дорослого життя.Ми в ГО Дівчата, намагаємось дати батькам відповідь на найскладніші запитання: Чому вона нічого не хоче? Він лише грає на телефоні, зовсім не їсть і не спить? Це ненормально! «Які хлопці, про навчання треба думати, а в неї «любов»? Що робити з надлишковою вагою? Або чому діти важать більше ніж я? Алкоголь, тютюн та наркотики в житті підлітка. Сприйняття свого тіла. Самоповага та вміння говорити «НІ». Що саме відбувається в мозку підлітка під час пубертату. Перший сексуальний досвід. Фізична й психологічна безпека. Запрошуємо свідомих батьків на наші лекції, які ми проводимо спільно психологами, нейрофізіологами, гінекологами, вчителями та батьками.А що вчителі?Справляються як можуть, шукають шляхи «достукатись» до дітей, запрошують нас провести лекцію, гасять гострі ситуації, бо саме в них прямо на уроці виникає бійка через булінг, йде перша менструація, розцвітає кохання й на останній парті засипає майбутній геніальний інженер/лікар/художник.
Юлія Спориш, засновниця ГО “Дівчата”
