Суми, прикордонне місто України, живе під постійними обстрілами, які руйнують будинки, школи та лікарні. Попри трагедії та втрати, мешканці продовжують працювати, вчитися та підтримувати одне одного.
Ганна, 63-річна жителька Сум, знає, що таке біль втрат. Її донька померла від тяжкої хвороби, залишивши сиротою маленьку внучку. Батьки Ганни пішли з життя один за одним, а її чоловік потребує постійного догляду через хворобу. Вона стала тією, на кого всі покладаються, але в нескінченному колі турбот втратила зв’язок із собою.
Коли її 15-річна внучка почала готуватися до вступу у вищий навчальний заклад в іншому місті або, навіть, в іншій країні, Ганна сприйняла неминуче розставання як чергову втрату. Вона хвилювалася, що більше не зможе захистити онуку. Перші зустрічі з психологинею стали для Ганни простором, де можна було не приховувати сльози. Цей простір безпеки дозволив їй поділитися тим, що вона так довго тримала в собі.
Шлях до цілісності – це не втеча від болю, а його проживання. Тривога Ганни отримала голос, а разом із цим почала втрачати свою неконтрольовану силу, – пояснила психологиня. Ганна почала визнавати свій біль і дозволяти собі проживати втрати, які довго залишалися непроговореними. Особливо важливо було працювати з несподіваними та незворотними втратами, адже саме вони формували теперішній емоційний стан жінки. Разом із психологинею вона поступово переглядала переконання, які заважали їй приділяти увагу собі.
Жінка навчилася ставити собі важливі запитання: «Чого я зараз потребую? Як я можу підтримати себе?» Вона почала знаходити час для себе: прогулянка парком, чашка чаю в тиші, декілька хвилин для читання книги. Ці маленькі ритуали повернули їй відчуття радості та гармонії.
Зрештою Ганна помітила, що коли вона почала турбуватися про себе, її тривога поступово зменшилася. Її слова наприкінці терапії були простими, але значущими: Я починаю жити та наповнюю своє життя життям.
Справжня турбота про себе – це більше, ніж миттєві задоволення. Це внутрішнє рішення зважати на себе, навіть коли це незручно. Це здатність розуміти свої потреби та задовольняти їх. Це потребує уваги та не завжди легко. Але кожен маленький крок – це вклад у майбутнє і здатність жити повноцінно навіть серед хаосу, – зазначає психологиня.
Психологічна підтримка, яку отримала Ганна, вплинула не лише на її стан, але й на майбутнє її внучки. Навчившись справлятися зі своїми страхами та тривогами, Ганна змогла підтримати дівчину у важливий момент її життя. Робота над собою дозволила Ганні зберегти та зміцнити їхній зв’язок, показуючи приклад любові й підтримки, який надихає. Допомога Ганні надавалась в межах проєкту “Надзвичайна допомога населенню, громадам та установам, що постраждали внаслідок війни в Україні”, що реалізується ГО “Дівчата” спільно з Help – Hilfe zur Selbsthilfe за фінансової підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
